Доля людини непередбачувана. Часто буває, що з роками рідним містом може стати те, про яке ніколи не чув. 

Лікарка Людмила Степанівна Дорошкевич народилася у Старокостянтинові, що в Хмельницькій області. Після закінчення медінституту у 1978 році молоду лікарку направили до міста Сум навчатися в інтернатурі.  Тоді, як згадує Людмила, вона навіть не знала, що є таке місто. Більше на sumchanka.info.

Студентська юність та початок професійної діяльності

Медиків у родині Людмили Дорошкевич не було. Але дівчинку з ранніх років цікавила медицина. Навіть у дитячих іграх з подружками вона завжди виконувала роль лікарки та робила лялькам щеплення. 

Вищу освіту Людмила Дорошкевич здобула у медичному інституту Івано-Франківська, де навчалася за фахом «Лікувальна справа». Як згадує лікарка, студентські роки не були легкими – треба було багато чого вчити та конспектувати. Книжок у ті роки було мало, приходилося сидіти в бібліотеках, ходити вчитися один до одного. 

Під час проходження інтернатури навчання відбувалося просто на практиці. Керівники вчили молодих лікарів правильно досліджувати хворих (вислуховувати легені, робити аналізи тощо), робити висновки, ставити діагнози. 

По закінченні інтернатури в Сумах, Людмила Степанівна стала працювати у стаціонарному відділенні районної лікарні №2 селища Хотінь, що розташоване у Сумському районі. У закладі працював стаціонар, педіатричне та хірургічне відділення. Як згадує Людмила, працювати було цікаво. Колеги та старші медичні сестри навчали всьому – і рани зашивати, і пологи приймати. 

На посаді директорки Центральної амбулаторії

З 2002 року Людмила Степанівна Дорошкевич обіймає посаду головного лікаря Центральної амбулаторії сімейної медицини (нею стала колишня районна Хотінська лікарня №2). У закладі працюють 30 фахівців: лікарі, фельдшери, медичні сестри та санітари. Також у розпорядженні закладу є два автомобілі, щоб при необхідності транспортувати хворих до інших лікарень. При амбулаторії працює приватний кабінет стоматолога. 

За словами Людмили Степанівни, в Хотинській амбулаторії працює гарна та згуртована команда медичних працівників. Після початку війни ніхто зі співробітників не виїхав, хоч є родини з маленькими дітьми. 

Селище Хотінь розташоване у прикордонній зоні Сумської області, тож відразу після повномасштабного вторгнення працівники лікарні бачили російські танки просто з вікон. Як згадує пані Людмила, неможливо було повірити, що таке відбувається насправді. У першу дні повномасштабного вторгнення було нелегко. Оскільки боїв у селищі не було, персонал закладу кожного дня виходив на роботу. Спочатку, як розповідає жінка, люди нікуди не виїжджали з селища, потім почали їздити до Сум. У медзакладі був певний запас ліків, та згодом до Хотіні почала поступати гуманітарна допомога.

Робота у центральній амбулаторії Хотіні триває. Тут надається весь спектр послуг, що передбачений для закладу першої ланки: медики проводять огляд хворих, роблять щеплення, перев’язки та інші необхідні маніпуляції. Як зауважує директорка Людмили Дорошкевич, заклад повністю забезпечений ліками та перев’язувальними матеріалами, безплатними тестами на коронавірус та інші інфекцій.

Селище Хотінь знаходиться близько від кордону з Росією, тому мешканці громади часто потерпають від ворожих обстрілів. Всупереч таким обставинам, медики працюють: у разі необхідності продовжують лікувати та надавати необхідну медичну допомогу в облаштованому укритті.

Робота лікарів пов’язана зі складними ситуаціями. Під керівництвом своєї мудрої директорки колектив  Хотинської Центральної амбулаторії сімейної медицини завжди справляється з ними.