У багатьох жінок, дружин, коханих виникають питання, як поводитись з чоловіком, якщо ви давно не бачились, якщо спілкуєтесь в основному телефоном. На цьому ґрунті виникає багато непорозумінь. Про те, що є основною причиною конфліктів, як подружжю їх уникнути, й на що треба звернути увагу першочергово, розповість Марія Литвиненко, сумська кризова психологиня гарячої лінії Міжнародної організації з міграції. Про алгоритм такої комунікації читайте на sumchanka.info.

Причини конфліктів

Конфлікт – це незгода між сторонами. Мова про те, що одна сторона не хоче чути іншу, не почула її або заморилась слухати одне й те саме. Коли таке стається, то відбувається, так зване шкалювання. Це коли до спілкування додаються емоції, а це означає, що спілкування відбувається за різними шкалами.

Якщо людина не згодна з думкою партнера, й має свою, то це не обов’язково конфлікт, все залежить від того, як вона свою незгоду виражає. Наприклад, дружина хоче йти працювати, але чоловік не згоден, і говорить про це дуже емоційно. Самого ж чоловіка хвилює неможливість турбуватись про сім’ю, але це теж не можливо, тому, що він, наприклад, працює за кордоном.

Марія Литвиненко додає, що ще одна причина конфліктів, це відсутність тактильності. Раніше такі суперечки вирішувались досить просто й швидко. Можна було подивитись в очі, обійняти й це допомагало знайти компроміс. В ситуації, коли хтось із подружжя працює за кордоном, це проблема. 

Тепер про сам конфлікт. Кожна людина хоче, щоб її любили, це базова функція. Якщо цього не відбувається, то вона воліє, щоб її хоча б поважали. Якщо вона й цього не бачить у відповідь, то тоді їй хочеться, щоб її помічали. Але якщо партнер цього теж не відчув й не побачив, то психіка працює так, що він обирає іншу стратегію, й вже хоче, щоб його боялися. А останнім етапом, додає Марія Литвиненко, є бажання, щоб тебе ненавиділи. Вона закликає перед кожним конфліктом пригадувати ці чотири етапи й завжди їх пам’ятати. 

Що робити?

Є так званий алгоритм ненасильницької комунікації, який складається з чотирьох кроків. Ці кроки й допомагають розібратися в тому, що насправді відбувається. Мова про спостереження, почуття, потреби й наше прохання. 

В чому класична помилка: люди коли щось відбувається, починають видавати ту історію, яка у них в голові, а треба розпочинати зі спостереження. Наприклад, дружина запитує: “Чому ти мені не подзвонив вчора, ти мене забув?” Це не спостереження, це обвинувачення. Спостереження звучало б так: “Ти мені кожен день телефонував, а вчора ні, що сталося?” Спостереження має на меті з’ясувати причини, а не звинувачує.  

Далі відбувається перехід до почуттів. Загалом, коли стається діалог людина – людина то це завжди конструктивно. Тобто, далі питання має звучати таким чином: “Чому ти мені не подзвонив, я була дуже засмучена.” Й одразу відбувся перехід до потреб: “Поясни мені, будь ласка, бо я хвилююсь?” Не правильно вимагати пояснень, на кшталт, де ти був, що робив, правильно пояснити, чому мені важливо знати, чого ти не зателефонував. 

Контрперенос це не вірно

Психологиня закликає пам’ятати, якщо партнер чи партнерка починає, щось вимагати, то автоматично включається реакція захисту. Це означає, що довірлива комунікація, дуже ймовірно, може не відбутися. Ці правила дуже прості, але вони дуже добре працюють. 

Інколи зустрічається така форма: “Нам це дуже потрібно.” Це, так званий, контрперенос. Партнер чи партнерка не хочуть брати на себе відповідальність, їм зручніше перекласти свою потребу на партнера. Є таке розуміння, що в таких ситуаціях краще говорити з “я-позиції”. Адже ви не можете знати точно, що краще вашому партнеру, навіть близькому.