Письменниця Анна Макаренко народилася в невеличкому місті Охтирка, що на Сумщині. Навчалася в Київському національному університеті ім. Шевченка за фахом «Переклад з італійської мови». У Київському університеті Анна здобула ступінь бакалавра. Згодом дівчина продовжила навчання у Міланському Державному університеті. По закінченні цього закладу Анна Макаренко стала магістром. Більше на sumchanka.info.
Творчий шлях та вподобання
Свої перші тексти Анна Макаренко почала писати іще в шкільні роки. Як згадує письменниця, написання текстів почалося на заняттях зарубіжної літератури. Тоді вчителька попросила скласти маленьку постановку на основі одного з літературних творів. Згідно з задумом, ведучій мав ставити запитання, за якими можна було б розкрити мотивацію героїв твору. Власне, з цього завдання все і розпочалося: поступово Анна все більше почала писати таких сценаріїв. І їй це вдавалося напрочуд легко. Потім оригінальне хобі дівчини стало при нагоді під час навчання в університеті та в дорослому житті.
Анна Макаренко – перекладач за фахом, а тому сприймає книги, як складний механізм, де кожне слово має свій сенс. Саме такому відношенню до текстів навчали в університеті, що, звичайно, мало вплив на становленні Анни, як письменниці.
Теми творів Анни – різноманітні, але вони саме ті, що хвилюють письменницю в житті. Як говорить авторка, якщо щось захоплює думки й довго не відпускає, виникає потреба розповісти про це у формі письмового твору. Саме думка народжує певного персонажа твору, який має прожити певні емоції, а згодом навколо героя з’являються життєві обставини, які розкривають його характер.
Своєю улюбленою книжкою Анна Макаренко називає твір Джерома К. Джером «Троє у човні, не рахуючи собаки». Іще в шкільні роки оповідання вразило тому, що не складалося з історії кохання або страждання. Як розповідає Анна в одному з інтерв’ю, цей твір дозволив їй зрозуміти, що у дорослій літературі також можна прочитати про подорожі, дружбу та безліч дурниць, що підіймають настрій. Час від часу письменниця повертається до улюбленого оповідання, щоб відпочити та розвантажитися.
За роки навчання в університеті Анна Макаренко навчилася читати літературні твори різних жанрів, та перевагу віддає пригодницьким творам та детективам. Як ділиться письменниця, вона іноді заздрить авторам, яким вдається захопити увагу читача з першої та до останньої сторінки.
Повість-хроніка «Надька»
У серпні 2024 року в Київській бібліотеці естетичного виховання імені Олександра Довженка відбулася презентація сатиричної повісті-хроніки Анни Макаренко «Надька».
Як розповідає письменниця, перші сторінки цієї історії з’явилися у серпні 2023 року. Згодом вони стали великими уривками, які згодом були поєднані між собою. Анна довго шукала персонажа, навколо якого мала будуватися вся історія. Згодом народилася ідея про чоловіка, який нарешті дочекався того, що його дружина Надія померла. Ця ситуація стала поштовхом історії в цілому, де з’явилося питання – як чоловік може радіти з того, що його дружина відійшла в засвіти. Згідно з сюжетом радість від смерті жінки відчули всі присутні на її поховання. Що ж стало причиною саме таких емоцій? Власне, відповіддю на це питання і є книга.
За словами Анни Макаренко, повість-хроніка «Надька» – і смішна, і серйозна, життєва і, водночас, має філософський сенс. Повість дозволяє відірватися від проблем, що є навколо. За сюжетом, героїню твору всі ненавидять, але, з іншого боку, вона змушує всіх сміятися. А ще ця книжка про те, чому люди зневажають одне одного, розчаровуються в інших. На сторінках повісті відбувається невтомний пошук відповідей на ці питання, роздуми… У своєму творі Анна Макаренко пише про те, що кожна людина схожа на маленьку крамницю із власними спогадами, коштовностями та нажитим скарбом.