Історія жіночого Глухівського Преображенсько-Успенського монастиря що існував у Глухові починаючи з XVII століття тісно пов’язана з матір’ю гетьмана Івана Мазепи, Марією Магдаленою. Про його створення та історію читайте на sumchanka.info.
Ігуменя Марія Магдалена Мазепа
Цей монастир був заснований по благословенню Чернігівського й Новгород-Сіверського єпископа Лазаря Барановича у Глухові, або як тоді писали «внутрі города Глухов». Першою ігуменею була Афанасія Кімбаровна, яка стала ініціаторкою заснування даної обителі на своїх землях. Слід зауважити, що жінка була дружиною Марка Кімбаровича, мешканці Глухова, якому було презентовано село Береза й млин на річці Береза гетьманськими універсалами Івана Брюховецького. Марко Кімбарович був другом сподвижника Богдана Хмельницького й загинув у битві.
У 1670 році гетьман Демян Многогрішний видає універсал в якому підтверджує що село Береза передається у власність Афанасії Кімбаровні й дозволяє заснувати жіночий монастир, ігуменею якого вона й була призначена. Спочатку монастир називався Дівочий Глухівський Преображення Господнього. Пізніше він був перейменований. Потім ігуменею обителі стала така собі Анастасія Михайлівна Бобурчанка, яка була тіткою майбутнього гетьмана Івана Мазепи.
Через десять з гаком років цей монастир ввійшов до складу одного з Київських монастирів. Особливістю якого було те, що там, протягом трьох років ігуменею була мати майбутнього гетьмана Мазепи.
Два храми й церква
Саме завдячуючи клопотанням пані Марії Мазепи перед московським патріархом Адріяном, монастир було перенесено з околиці міста на Чернеччині, зараз це район суконної фабрики, до Успенського собору, вважай у самий центр міста. У 1686 році, за сприяння Івана Самойловича, у Глухові почалось будівництво Успенської церкви, будівництво велося досить довго, а тому завершувалось воно вже під керівництвом іншого Івана, Мазепи. Після цього монастир теж став називатись Успенським. Що цікаво, Самойлович почав будувати Успенську церкву на місці де були поховані московські стрільці, які загинули під час антимосковського повстання у 1658 році.
Отже, до складу монастиря входили церква Успіння Пресвятої Богородиці, це був головний храм монастиря, належав до типу простого тетраконху. Також трапезна церква Різдва Христова та Свято-Троїцький храм, який був закладений пізніше за інші, у 1694 році. Успенська церква примикала до кріпосного валу, а невеличка трапезна розташовувалась південніше. До слова саме ця церква найбільше постраждала у пожежі 1748 року, а тому стояла пустою. Загалом церквам цього монастиря не щастило з пожежами. Так у 1784 році церква Успіння Пресвятої Богородиці так сильно підгоріла, що більше її не ремонтували й не відбудовували, на додаток, Катерина II видала наказ, розібрати залишки споруди.
Всеукраїнський центр гаптарства
Зате на місці цієї церкви було встановлено цегляний пам’ятник. Слід зауважити, що на сьогодні від споруд тих часів у Успенському Пресвятої Богородиці монастирі мало що залишилось. Хоча відомо, що в дзвіниці знаходилась чудотворна ікона Богородиці.
Не дивлячись на це, коли монастирем керувала Марія Магдалена Мазепина, мати великого гетьмана, ця обитель мала статус й вважалася центром культури не місцевого, провінційного значення, а всеукраїнського. Монастир був відомий як центр гаптарства. Гаптарство це мистецтво вишивати золотом, або як тоді писали золотошийство. Й навіть після знищення монастиря в деяких музейних збірках можна знайти унікальні глухівські гапти.