Історія Харлампієвського, він же Гамаліївський, спочатку жіночого, а пізніше чоловічого монастиря, який знаходиться в передмісті села Гамаліївка Шосткинського району, дуже тісно пов’язана з Полтавською битвою, або як пишуть деякі історики з Полтавською катастрофою 1709 року. Більш детально про його створення та історію читайте на sumchanka.info.
Бали для українського шляхетства
А все розпочалось з того, що у 1702 році в цих краях генеральний осавул Антон Андрійович Гамалія спорудив дерев’яну церквичку, яку назвали на честь святого Харалампа. Згодом неподалік утворився скит. Нагадаємо, що скит, це відокремлене поселення для ченців, які хочуть вести більш суворе життя ніж у монастирях. Він отримав назву Харлампієва Пустинка. Але через сім років сталася злощасна Полтавська битва, після якої всі хто підтримував гетьмана Мазепу були жорстоко репресовані царем Петром I. Саме така доля очікувала рід Гамалій, в результаті чого Гамаліївка перейшла до Скоропадських.
У 1913 році дружина гетьмана Скоропадського Настя, почала клопотати про утворення справжнього жіночого монастиря на місці скиту. Вона хотіла, щоб він мав відповідні для всіх монастирів права, які б підтверджував гетьманський універсал. Так воно й сталося у грудні цього ж року. А роком пізніше Іван Скоропадський проголосив себе церковним старостою цього монастиря. Й далі почалось будівництво, всі приміщення будували з каменю й цегли. Все це робилось за кошт Скоропадського не випадково, річ у тім, що гетьман мав на меті створити фамільну святиню, на зразок тієї, що була у Новгрод-Сіверському, де був збудований Спасо-Преображенський монастир.
При монастирі збудували гетьманські покої, в яких сім’я Скоропадський іноді жила. А його дружина Настя Марківна, влаштовувала тут бали, для української знаті.
Чим багаті, тим і раді
До складу монастиря входили: собор Різдва Богородиці, Харлампієвська церква, яка була теплою, декілька корпусів келій для черниць. Звичайно що, оборонні стіни з сімома баштами. Чотири з них були наріжними, а три середстінними.
Слід зауважити, що даний монастир, не має собі рівних як архітектурний витвір в Україні. Центральний храм Різдва Богородиці мав єдиний й неповторний, а дехто вважає, що це ледь не найкращий в Україні, барокових іконостасів. У цьому ж храмі зберігались ще декілька портретів чоти Скоропадських. Сьогодні вони знаходяться у Сумському художньому музеї.
Крім того, тут можна було знайти позолочені лампади, видатні твори українських ювелірів VIII століття, раритетні богослужбові книги. Після смерті Іван Скоропадський був похований тут у склепі при Харлампіївській церкві. Через сім років, тут же була похована і його дружина Анастасія. У 1733 році монастир було перетворено на чоловічий.
Радянські часи
Під час владування в Україні російських більшовиків, черниці монастиря мали створити кустарну артіль на основі господарських будівель обителі. У 1962 році Сумський облвиконком передав колишню обитель МВС. Керівництво цієї структури довго не думало, а переобладнало монастир на виробничо-виховну колонію суворого режиму. І це не дивлячись на те, що у 1956 році Гамаліївський монастир було оголошена пам’яткою архітектури республіканського значення. У зв’язку з цими подіями у 1963 році архітектурний ансамбль було виключено із державних реєстрів пам’яток. У 2010 році тодішній президент України Віктор Ющенко видав Указ про вивільнення монастирської території від виправно-трудової колонії. Рік по тому Шосткинська виправна колонія №66 урочисто передала Конотопській єпархії УПЦ церкву священномученика Харлампія.