Лебеді, мереживо та розмаїття кольорів: як виглядають унікальні вишиванки Сумщини

Вишиванку недаремно називають не лише генетичним кодом нації, але й ДНК регіону, бо саме завдяки тим чи іншим особливостям орнаменту, обробки тканини, швів та деталей можна визначити, кому саме належить вбрання. Більше на sumchanka.info.

Подорож до витоків історії

Перші згадки про українську вишиванку на Сумщині беруть свій початок з середини ХVIII сторіччі. В народній вишивці використовувалось більше 70 технік. А якщо зв’язати традиції з сучасністю, то слід уточнити, що вперше офіційно в Сумах відсвяткували день вишиванки у 2017 році. 

Варто уточнити, що сучасна Сумщина раніше складалась з декількох історичних регіонів: Слобожанщина, Сіверщина, частково східне Полісся та зона Полтавської області. Звичайно, що кожній з частин був притаманний свій колорит і особливості – специфічні техніки вишивки, кольорове виконання, орнамент, обробка виробів. Ось чому в спадщину нам дістались такі різноманітні колоритні варіанти традиційного сумського етнічного вбрання.  

Якщо говорити про сумську вишиванку в цілому, то вона більше тяжіє до полтавського типу, адже ця область була дружньою-сусідською. Особливості регіональних вишиванок – поліхромні орнаменти, тобто багатоколірні візерунки, шиття білими нитками, гладдю, візируванням, використання різноманітних мережок. Найбільш популярним візерунком було «дерево життя», яким декорували рукави.

Також у роботі майстрині використовували делікатну вишивку дрібним хрестиком та напівхрестиком, рельєфне декорування грубою ниткою. А ось узори відрізняються один від одного в залежності від історичного періоду, бо вишиванка, як будь-який елемент одягу, це мода, що має свої тенденції.

На хвилях моди

Так, вишиті сорочки ХІХ сторіччя легко відрізнити від їх «нащадків» – вишиванок ХХ сторіччя. В чому ж головні відмінності? Наприклад, якщо раніше на тканині переважали різнокольорові геометричні узори, то потім їх замінили рослинні й навіть зооморфні з використанням символічних птахів: голубів, лебедів, качок. Гладь стала більш популярною технікою, ніж її «попередниці».

Також змінилась якість, структура і фактура полотна для вишиванки. Домоткане полотно (лляне, конопляне) «витіснили» фабричні тканини – коленкор (різновид бавовняного матеріалу). Кольорова гамма візерунка теж зазнала змін  – розмаїття кольорів на вишитій сорочці стало звичною справою.

Також для кожного району області були притаманні й власні, унікальні риси  – так можна було легко визначити, звідки походить володар або власниця сорочки. 

У Ромнах та на Лебединщині використовували білу, жовту та коричневу кольорову гаму, геометричні орнаменти, мережки. До слова, в Лебедині часто використовували тамбурний шов.

На Слобожанщині вишивали переважно білим нитками, використовували техніку ланцюжкової гладі. Взагалі, слобожанська вишивка дуже різноманітна. Так, рослинні мотиви притаманні вишивці з використанням тамбурного, стеблового шва, візерунку косичкою, а в більш сучасному варіанті, на національному одязі вже можна побачити та навіть рушникові шви. Основний матеріал виконання – переважно лляні нитки.

У Шосткинському та Кролевецькому районах на вишиванках майорів переважно червоний колір, «приправлений» білими та чорними візерунками. 

Особливо вишукано виглядають білі вишиванки з ефектом «мережива» – вишивка сіткою. Такий одяг притаманний для представників Тростянецького та Охтирського районів. Так звану сітку підрізають вздовж і впоперек, по ній іде настіл.  Делікатні та ніжні сорочки, виконані в такій техніці, сприймаються особливо жіночно.

До речі, сучасники з особливим трепетом шанують місцеві етнічні традиції і понині. Тому Суми мають власний рекорд, пов’язаний саме з вишиванками. Так, 21 травня 2015 у Сумах встановили незвичайний рекорд в категорії «Найдовший орнамент вишиванки, намальований на тротуарній плитці. 

.,.,.,.