Прикраси сумчанок на всі часи: з давнини до сучасності

Сумщина – це один з регіонів-лідерів за кількістю формування історичних культур та епох. На території області знаходять спадок Скіфської, Кіммерійської пори, Київської Русі, рештки спадщини хазарів та ін. Не дивно, що серед артефактів немало саме ювелірних виробів, адже у всі часи вони вважались не тільки атрибутики краси, але й знаком приналежності до певного регіону, культури, історичної пори та навіть стану у суспільстві. Далі на sumchanka.info.

Історичні «привіти»

Якщо заглиблюватись у тенета історії, то варто звернутися до пеньківської культури V-VII століття. У її представників лідерською галуззю було виробництво залізного виробництва. То ж не дивно, на території поширення пеньківської культури знайдено ювелірних виробів більше, ніж в місцях розповсюдження слов’янських культур. 

Сама ж культура простягалася від річок Сіверський Донець до Пруту і далі аж до Нижнього Подунав’я. До речі, елементи таких прикрас знайшов у лісі один з відомих сумських колекціонерів, власник музею «Причал Одіссея» Сергій Гуцан. Він передав артефакт до Сумського краєзнавчого музею, адже вважає, що подібні знахідки повинні належати народу.

В 2018 році в лісі неподалік від Сум пан Сергій знайшов ще одну цінну знахідку – нагрудну прикрасу, датовану ІІ-IV століттях нашої ери. Прикраси він передав до Сумського обласного краєзнавчого музею. Це була Верижиця – сумська «пектораль».

Так, саме пан Гуцан знайшов на Краснопільщинці унікальну прикрасу, яку вважає по рівню майстерності та історичної цінності. Мова йде про вищезгадані Вережиці – прикраси ІІ-V століття нашої ери, які масово знаходять археологи та ентузіасти на території Краснопільської ОТГ.

Верижиця – це V-образна прикраса. Дві її верхні частини – фібули. Пан Сергій вважає, що Верижиця була на той час знаком причетності господаря до якогось високого чину. 

Примітно, що більш ніж за 1800 років бронза на прикрасі позеленіла, а ось червона емаль, якою фарбували  елементи,  прекрасно збереглась.

Цікаво, що Верижиці вважаються предметами Київської археологічної культури. Тому що вчений, який пустив у маси цю теорію, відшукав ці прикраси під Києвом, проте їх було небагато. Тоді про пошуки на Сумщині ніхто навіть не думав! 

А потім саме на Краснопільщині за короткий період знайшли більше елементів Верижиць, ніж згаданий вчений за час пошуків та досліджень.

До слова, вперше Верижицю в Краснопільському районі було знайдено ще у 2012 році. Тоді прикрасу намагалися продати на антикварному аукціоні, але в Україні ніхто не зміг гідно оцінити лот, а господаря знахідка знайшла  у сусідній Білорусі.

Що носили ще 100 років тому

Прикраси та «ювелірка» навіть 100 років тому були не лише для краси та доповнення костюму, але й служили показником соціального статусу та положення в суспільстві. Саме ювелірні вироби служили весільним посагом нареченої.

Якщо казати про модні «тенденції»,то у моді були прикраси з «дутого» скла – вони були великого розміру та «по кишені» навіть не заможним дівчатам та жінкам, бурштинове намисто, срібні натільні та нагрудні хрестики, дукачі з благородних металів.

Яскравим доповненням до святкового вбрання сумчанок слугували прикраси у вигляді  різнокольорового намиста, що складалося з коралів і дукатів.

Наприклад, на Слобожанщині любили носити багатошарові прикраси. Разом з намистом та дукачами на шию одягали багато декоративних хрестиків.

У 40-50-х роках ХХ сторіччя трендом стали «лускавки». Це скляне намисто, що більше нагадує «дуті» новорічні іграшки. Не дивлячись на складні історичні часи та тотальну бідність повоєнного періоду, представницям прекрасної статі хотілося виглядати привабливо, тому такі прикраси стали прекрасною альтернативою ювелірним виробам.

.,.,.,.