Якщо ви бачите людину, яка знаходиться в завмерлому стані й не реагує на подразники, то їй потрібна перша психологічна допомога. Якщо, навпаки, людина поряд з вами дуже збуджена, багато говорить, сміється, то їй теж потрібна перша психологічна допомога. Й останній випадок, якщо людина агресивна, кричить, погрожує то їй також потрібна перша психологічна допомога. Про те, що це таке, розповіла Марія Литвиненко, сумська кризова психологиня гарячої лінії Міжнародної організації з міграції. Більш докладно про це читайте на sumchanka.info.

Бий. Біжи. Замри.

Будь-яка людина, яка знаходиться в стані амигдали, потребує першої психологічної допомоги. Амигдала – це та частина мозку яка відповідає за наше виживання. Коли відбувається якась стресова подія, то спрацьовує амигдала й людина може обирати, що їй краще цієї миті зробити. Бігти, тобто втікати, бити, тобто захищатись чи завмерти, очікуючи що відбудеться далі. Якщо людина в одному з цих станів, то їй сто відсотково потрібна перша психологічна допомога. 

Що ж це таке? Виявляється, перша психологічна допомога (ППД) – це певна сукупність заходів, коли люди підтримують тих, кому це потрібно. Вони практично допомагають тим, хто страждає в той чи інший спосіб. Вони підтримують тих, хто відчуває потребу в допомозі. 

Марія Литвиненко, говорить, що надавати першу психологічну допомогу можуть не лише професіонали-психологи. Це може робити будь-хто, якщо він чи вона знайомий з правилами надання ППД.

Що містить в собі ППД

Щоб зрозуміти, хто може надавати першу психологічну допомогу, треба знати, що вона в собі містить. По-перше, це ненав’язлива практична допомога або підтримка. По-друге, щоб це зробити, потреби й проблеми людини треба оцінити.

Марія Литвиненко, попереджає, якщо ви думаєте, що нічим не зможете допомогти тому, хто потребує ППД, то для вас третій пункт. В ньому йдеться про те, що потрібно задовольнити нагальні потреби, наприклад у їжі, воді або інформації. Також первинна психологічна допомога включає вміння вислухати людей. Це важливо робити, не примушуючи їх говорити. Крім того, ви маєте вміти втішати й допомагати заспокоїтись. Також традиційне та незмінне: викликати поліцію, швидку тощо. Не забуваймо отримати необхідну інформацію від постраждалого й про захист його від таких подальших дій, які б спричинили йому шкоду. 

Як бачимо, надавати допомогу може будь-хто, не обов’язково професійний психолог. Тим більш, що ППД не передбачає детального обговорення події, аналізу чи встановлення її хронології та суті. Про те, що викликало стан дистресу, має дізнаватись професіонал. 

Але пам’ятайте, що одним з найважливіших завдань першої психологічної допомоги є сприяння доступу постраждалого до соціальних, фізичних, емоційних та інших підтримок. 

Кому не слід надавати ППД

Сумська психологиня Марія Литвиненко, закликає не забувати про те, що той чи та, хто пережив кризову подію, не завжди хоче отримувати допомогу. Тому не можна нав’язувати ППД тій людині, яка не хоче й не бажає цього. При цьому ви маєте завжди бути з тією людиною, яка можливо захоче підтримки. 

Якщо ви вирішили надавати ППД, то ваш обов’язок тверезо оцінити межі власних можливостей. А при необхідності звернутись, до професіоналів. Це психологи, лікарі, не забуваймо про представників соціальних служб, органів влади тощо. 

До слова, про професіоналів. Якщо ви допомагаєте людині й бачите, що вона отримала такі травми, які несуть загрозу її життю, одразу телефонуйте медикам. 

Якщо ви бачите, що людина у тому стані, що може заподіяти шкоди собі або ж оточенню, то вам теж краще одразу звернутись до професіоналів.