Колись сучасна Сумщина була частиною Слобожанщини та Сіверщини, де панували свої самобутні весільні традиції, адже у кожному регіоні України шлюбний обряд мав свої характерні особливості. Далі на sumchanka.info.
Як готувалися до весілля на Сумщині
Весільний обряд на Сумщині можна розділити на три етапи: передвесільний, весільний та післявесільний.
Під час предвесільного періоду родини нареченої та нареченого досягають згоди на укладення шлюбу, і тривав він близько місяця.
Цікаво, що наречену для сина обирались спочатку батьки – вони придивлялися до майбутньої обраниці в церкві, під час народних гулянь, випитували у родичів та друзів родини про достаток та чесноти дівчини.
Крім того, родина нареченого відправляла до батьків обраниці сина «засланого козачка». Таємно підісланий представник парубка під будь-яким приводом заходив у двір та будинок до дівчини і проводив справжню співбесіду з її батьками та ретельно вивчав деталі побуту. І вже потім розповідав про побачене та почуте сім’ї хлопця. На Сумщині цей обряд мав назву «запити». Ось тоді розпочиналося сватання.
Для самого сватання обирали м’ясоїд і скромні дні. Хлопець приходив до дівчини зі сватами-чоловіками (непарна кількість людей), хлібом і паляницею – символами поваги та шани.
Після сватання відбувалися оглядини – родини знайомилися з побутом та господарством одне одного.
Оглядини зазвичай закінчувалися заручинами. Молодий і молода з дружками запрошували до хати нареченої гостей, сватів і родичів. Основними етапами цього ритуалу виступали посад, благословення та обдарування. Посад передбачав обопільну згоду молодих на шлюб, його атрибутами були хліб та рушник. Далі йшов обряд благословення батьками молодят, а вже потім – обмін родин подарунками.
Весільний етап зводився до підготовки весільної церемонії – випікання весільного короваю, прощанням молодих із холостяцьким життям та обряди саме шлюбного дня, і тривав зазвичай 3-4 дні.
Прощання наречених із самотнім життям, як правило, відбувалося в суботу, а весілля та вінчання і – виключно у неділю.
Весільний хліб робили у домі молодого. Його вигляд та якість були важливими критеріями, адже від того, наскільки високим і рум’яним вийшов коровай залежало спільне життя молодих. Його прикрашали барвінком, овесом чи пшеницею, калиною та пташками з тіста, що символізувало щастя, добробут і міцний союз закоханих.
У п’ятницю перед недільним весіллям молода з дружками запрошували на весілля гостей. Для цього вони роздавали спеціальне традиційне печиво – шишки.
На Слобожанщині прощання з холостяцьким життям молоді розпочинали окремо. Гуляння на дівич-вечір та парубочий вечір наречений та наречена святкували окремо, а ввечері поєднували два торжества в одне – вечорниці.
Вінчання та тижневий розгуляй
Шлюбний день розпочинався з церемонії вінчання. А вже після цього наречену вбирали у святкове вбрання. Після цього починалася власне сама церемонія з багатьма обрядами, починаючи від обсипання поїзда матір’ю молодого, і закінчуючи обрядами викупу, посадом, покриванням молодої та іншими.
Наступного ранку після весілля, у понеділок відбувалося частування родичів молодого батьками молодої, а потім родичі новоспеченої дружини перебиралися на обід до свекрів. Гуляння супроводжувалося подарунками, музикою та танцями і тривало аж до вечора.
У вівторок родичі молодих збирались у подружжя вдома для гуляння пародійного весілля. У гулянні брали участь так звані ряджені: фальшиві молоді, цигани та навіть імітовані тварини. Торжество супроводжувалося розвагами і жартами.
Наступного дня, у середу, святкували після пародійне гуляння. Гості приносили страви, продукти та гроші для продовження застілля. Якщо сім’я була замодньою, то гуляти ще кілька днів.
Через тиждень після весілля відбувалося повторне частування у батьків молодої, через два тижні – у батьків молодого.
