Від гетьманської святині до колонії: унікальна історія Гамаліївського монастиря

Гамаліївський жіночий монастир, який ще називають Харалампіївським монастирем, знаходиться в селищі Гамаліївка на Сумщині, а його історія тісно пов’язана з родиною українського гетьмана Івана Скоропадського. Не віриться, але колись тут розміщувалась навіть колонія, проте архітектурну перлину в кращих традиціях бароко вдалось повернути до життя. Більше на sumchanka.info.

Гетьманське меценатство

А починалося все ще у ХVIII сторіччі з дерев’яної церкви Святого Харалампа, навколо якої з’явився жіночий скит – Харалампієва Пустинь.

У 1713 році Гамаліївка стала власністю родини Скоропадських. Дружина українського  гетьмана Анастасія Марківна вирішила перетворити скит у родову святиню й організувала жіночий монастир. Головним меценатом, який посприяв зведенню храмового комплексу і профінансував благородну задумку дружини став саме Іван Скоропадський. Він надав кошти  на розбудову кам’яного собору на кшталт Спасо-Преображенського монастиря в місті Новгород-Сіверському.

У 1719 році розпочалося масштабне будівництво монастиря. Його вартість була  дуже високою для того часу. Споруди масштабного архітектурного ансамблю будувались в різній час – точні дати встановити складно. Але відомо, що освятили собор лише у 1735 році – через тринадцять років після смерті Івана Скоропадського.

В комплекс входили такі монастирські споруди – собор Різдва Богородиці, Харалампіївська тепла церква, келії, фортифікаційні мури прикрашені вежами та покої меценатів-власників  – гетьманської родини.

На іконостасі храму, виконаного в стилі бароко, Різдва Богородиці можна було побачити гетьманський герб.  

Не дивно, що саме Харалампіївська церква стала родовою усипальницею декількох поколінь гетьманської сім’ї – власне Івана, Анастасії та їх дочки Уляни Скоропадських. Пізніше, у 1885 році тут поховали батьків останнього гетьмана України Павла Скоропадського – Петра Скоропадского та Марію Андріївну, його сестру Елизавету та брата Михаила. 

Цікаво, що, згідно з заповітом гетьманші, після її смерті монастир перетворився на чоловічий. 

Наприкінці ХVIII століття пожежа понівечила Гамаліївський монастир, і на його відновлення знадобилося тридцять років. Після реконструкції собор почав функціонувати як жіночий монастир.

Колонія замість храму

У 20-х та 30-х роках ХХ сторіччя монастир і пустош прийшли  в запустіння. Склепи були розграбовані, іконостас собору Пресвятої Богородиці – знищений, а місцевим жителям вдалося врятувати деякі ікони. Тоді тут розмішувались виробничі приміщення, сирітський притулок та сільський клуб. Пізніше, під час розкопок вдалося знайти немало артефактів. 

Вже в 60-х роках у будівлі собору Різдва Богородиці відкрили професійно-технічне училище. Водночас, а саме у 1962 році, на території Гамаліївського монастиря облаштували Шосткінську виправну колонію. У 2011 році Харалампієвську церкву було вирішено винести за межі виправного закладу і передали у розпорядження УПЦ – це був перший крок до відродження храмового комплексу. 

Шанс на відродження

Святині «пощастило» повернутись до витоків – у 2018 році останній ув’язнений вийшов за ворота виправного закладу. А що собор? Храм почав відроджуватись! Правда, на цьому випробування для святині не скінчилися – у 2020 році тут сталася пожежа.

Сьогодні Гамаліївський жіночий монастир являє собою відновлену Харлампієвську церкву початку ХVIII сторіччя. 

У 2019 році навколо монастирської усипальниці сім’ї Скоропадських було вирішено облаштувати державний заповідник «Державотворці Сіверщини», проте, на жаль, втілити проєкт в життя не вдалося. 

Але Харалампієвський монастир притягує туристів мов магніт, адже він – унікальна історична перлина і єдине в Україні династичне гетьманське поховання.

.,.,.,.