Коса здавна вважалась в українок символом гідності, цноти, честі та природної краси. Акуратно заплетене волосся завжди вважалося сакральною зачіскою ще наших пращурів. На Сумщині існували свої традиції плетення коси, а також секрети по догляду за волоссям аби воно завжди виглядало здоровим та блискучим. Більше на сайті sumchanka.
Символ жіночої вроди
Варіантів плетення кіс дуже багато. Якщо казати про Сумщину, то тут дівчата плели одну або дві коси, прикрашали їх стрічками, які називалися «кісники» чи «бинди», а у повсякденному житті заплетені коси викладали на голові у формі вінка. Інколи стрічки у косах заміняли на набрівник, зроблений з картону та обшитий плисом.
Під час плетіння коси сумчанки робили прямий проділ, розподіляли волосся на 2 частини і плели так звані «колоски». Для святкового варіанту прикрашали коси квітами.
У святкові дні сумчанки заплітали косу «в дрібушки» — не в стандартні 3 пасма, а в 20, в кінець коси вплітали стрічки різного кольору – «кісники». На голову сумські красуні пов’язували атласну стрічку червоного чи синього кольору. Також на сумчанках можна було побачити стрічки з чорного плису вишиті гарусом або вовняними нитками. Зазвичай з лівої сторони такої стрічки кріпилася квітка.
Одним із варіантів святкових дівочих головних уборів та зачіски картонна смуга, покрита кольоровою тканиною або стрічкою. Позаду до неї – пришиті різноколірні стрічки, що спадали вздовж спини.
Якщо дівчина мала намір одружуватися, то поверх широкої стрічки, прикрашеної квітами з вузьких стрічок, – «лопотушки», – одягали два вінки з квітів, один поверх іншого.
Після заміжжя косу зазвичай обрізали, а волосся ховали під очіпок. У свята заміжні сумчанки поверх очіпка зав’язували шовкові хустки. Очіпок позаду зав’язувався стрічкою, її спускалися майже до поясу. Очіпки робили з невеликими вушками та двома місяцеподібними півколами, які нагадували сідло і називалися «сідласті». Літні сумчанки поверх очіпка одягали намітку, яка практично вийшла з ужитку ще з початку ХХ сторіччя.
Типовим головним убором Сумщини, під яким жінки ховали коси, є лубок, чи «підкісник» — картонний обруч, обклеєний стрічками, блискучими ґудзиками та порзументом. Зверху сумчанки пов’язували шовкову хустку.
Щоб коса виглядала привабливо та святково, існував звичай дарувати стрічки коханій. Так, парубок як мінімум три рази на рік мав купувати дівчині кольорові шовкові стрічки.
Як бачимо, з косою у дівчат були пов’язані знакові події в житті. Наприклад, розплетена коса асоціювалася з журбою та тугою. Розпущене волосся в фольклорі свідчило про драматичні події в особистому житті.
Волосся – сакральний атрибут
Волосся дівчат доглядали змалечку. При першому купанні новонародженої до купелі клали гребінець. Це було символічне побажання, щоб волосся росло довгим та гарним.
Першу стрижку дівчинці робили на її перший день народження. Фактично це була одна-єдина стрижка аж до самого весілля. Обов’язковим атрибутом обряду були пострижини. Хрещений батько з ножицями в руках промовляв побажання волоссю рости міцним, довгим та густим. Обстрижені пасма спалювали, і лише одне лишали та зберігали все життя.
Коли дитина досягала року, їй починали відпускати волосся, всіляко турбувалися про його густоту та красу. Матері дівчаток ополіскували їм волосся відварами духмяних трав.
Коли малечі виповнювалося 5-6 років, то її чекав особливий обряд, пов’язаний з волоссям – заплітини. Він зводився до того, що хрещена плела похресниці перші коси. Локони заплітали навхрест з 4-х боків: з лоба, потилиці, від вух. При цьому хрещена проговорювала побажання для дівчинки на майбутнє.