Мовчанський жіночий монастир височить на правому березі Сейму, у Путивлі Сумської області. Він розташований в південно-східній частині міста, і не побачити цю величну споруду просто неможливо. Більше на sumchanka.info.
Масштабна святиня
Великий комплекс святині складається з собору Різдва Пресвятої Богородиці, надбрамної дзвіниці (раніше слугувала фортечною надбрамною баштою) , теплої церкви Різдва Іоанна Предтечі, настоятельського корпусу, оборонного муру з баштою, трапезної для монахів, а також господарських корпусів.
Саме собор з дзвіницею – головний «акорд» в панорамі міста. З північної сторони архітектурного комплексу збереглися фрагменти фортечних мурів, адже колись Мовчанський Православний жіночий монастир був неприступною фортецею. Ще у XVI сторіччі монахи та жителі міста зробили зі святині кам’яну цитадель – «монастир-фортецю».
Легенди храму
Головною окрасою і реліквією Мовчанського жіночого монастиря є Мовчанська чудотворна ікона Божої Матері. Її поява пов’язана з давньою легендою.
У XIV сторіччі поруч з болотом під назвою Молче недалеко від печери Чудної гори, поблизу сучасного населеного пункту Нова Слобода сталося явлення ікони Божої Матері. У 1405 в цій місцині засяяв святий образ – саме тут і виник Молченський монастир, а його головною святинею стала ікона Мовчанської Божої Матері.
Цікаво, що у 1593 році монастир над болотом частково знищили татари, тоді ж храм змушений був «переїхати» до Путивля.
Примітно, що новий собор «успадкував» свою сучасну назву саме завдяки тій самій чудотворній іконі Мовчанської Божої Матері, яку пізніш перенесли в путивльський храм. Нову укріплену територію почали обживати монахи, і саме їх стараннями всередині цитаделі було зведено храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці, а неприступні мури стали надійною оборонною спорудою.
Переворот історії
З Мовчанським жіночим монастирем пов’язані також знакові історичні події, що стали переломним моментом для всього царського режиму. На початку ХVII століття храм слугував резиденцією «царевича»-самозванця Лжедмитрія I, який стверджував, що являється сином Івана Грозного. У храмі Лжедмитрій І провів довгих чотири місяці.
Цікаво, що місто здалося «нащадку» царя добровільно. В історії цей час отримав назву періоду «смути» – саме тоді точилися запеклі війни за царський престол між Борисом Годуновим та Лжедмитрієм.
Навколо персони Самозванця і донині точаться суперечки. По одній з версій він дійсно був позашлюбним сином царя і ченцем-розстригою. Лжедмитрій І навчався в України, тут же сформував бойові загони козаків.
Примітно, що у 1605 році псевдо-«царевич» забрав в Путивлі велике військо і вирушив на Москву. Так, Лжедмітрію І вдалося відвоювати та посісти царський престол.
Про цей складний історичний період місту нагадують збережені артефакти. Так, «тронне крісло» Самозванця знаходиться у Путивльському краєзнавчому музеї, а також ікона і релігійна скульптура.
Відновлення з забуття
У 1612 у Мовчанському монастирі Пресвятої Богородиці сталася пожежа. Відновити храм вдалося лише у 1630 році.
Вже у ХХ сторіччі під час революцій у країні монастир зазнав нищівних руйнувань. У 1921 у соборі знов сталася пожежа. Відновлювати Мовчанський монастир радянська влада зацікавлена не була. Починаючи з 1930-х років, споруду перекваліфікували в дитячий будинок, потім профучилище, а згодом – військовий завод. Соборний комплекс прийшов у жахливий стан.
Тільки у 1960 році зайшла мова про відновлення храму, проте ніяких радикальних кроків для реалізації задуманого влада не зробила. Лише у 1992 році собор повернули Українській Православній Церкві. Спочатку тут був чоловічий монастир, а потім – жіночий.
На сьогодні Мовчанський монастир – один з найоригінальніших і найбільш цінних в Україні.
