Віра Астаф’єва – відома далеко за межами України оперна співачка та педагогиня, солістка Київської опери, театрів у Пізі, Генуї, Турині, Пармі, Кремоні та Мессіні. Вона народилася на Сумщині та все життя широко пропагувала українську народну пісню та твори Миколи Лисенка. Далі на sumchanka.info.
Європейська зірка з українською душею
Віра Леонідівна народилася в 1867 році на хуторі поблизу міста Конотоп. На навчання Астаф’єва поїхала до Києва, де закінчила спочатку столичну гімназію, а в 17 років вступила до Київського музичного училища по класу співу у професора Брагіна.
В 1887 році талановита співачка відправляється вдосконалювати свою вокальну майстерність до Італії, де вступає у Міланську консерваторію. Саме в цій країні вона розпочинає свою творчу діяльність, та вже у 1889 році дебютує в Пізі.
Три роки поспіль Віра Леонідівна виступає у італійських оперних театрах та підкорює зали в Кремоні, Мессіні та Генуї. Чисте сопрано співачки не залишало глядачів байдужими – в оплесках її купала європейська вибаглива публіка.
У 1892 році співачка повертається на Батьківщину, де виступає на провідних сценах Києва, Одеси та інших міст. В її репертуарі нараховується понад 60 провідних партій.
З 1892 по 1897 роки українська діва співає у Київській опері. А вже з 1905 по 1908 Астаф’єва повертається за кордон – до Італії та Австрії. Виступала вона і у рідному Конотопі – у держархівах збереглася афіша її вокально-музичного вечора.
Про Астаф’єву залюбки писала вітчизняна та закордонна преса. Віра Леонідівна однією з перших почала популяризувати українську культуру за кордоном, прищеплювати закордонному глядачеві любов до рідної її серцю пісні чи романсу.
В 1913 році Астаф’єва починає педагогічну кар’єру – залюбки ділиться досвідом та знаннями з учнями київських музичних шкіл. Пізніше як професор співу працює в музично-драматичному театрі ім. Миколи Лисенка. У Києві українська оперна діва прожила і останні роки, померла в 1927-му.
Цікаво, що українська оперна діва росла у творчому оточенні, її рідні та близькі теж були тісно пов’язані з мистецтвом. Сестра – Варвара Астаф’єва була художнице та випускницею академії живопису Шишкіна. Мисткиня-акварелістка створювала мальовничі натюрморти, малювала здебільшого квіткові композиції.
А інша сестра – Олександра – дружиною відомого скульптора, президента академії художніх мистецтв Беклемішева.
Оперні аси Сумщини
Сумщина – багата на відомі імена справжніх мистецьких корифеїв. Наприклад, оперний поліглот Іван Стешенко співі на одинадцяти мовах. Уродженець Лебедина, він підкорив європейські та американські театри.
Починав свою кар’єру Іван з церковного хору, а потім, як і Віра Астаф’єва, здобув освіту на Батьківщині, а згодом – в Італії. Слава «наздогнала» Стешенко у двадцятирічному віці після перемоги на вокальному конкурсі в італійській Пармі. Він співав у Америці, Канаді, Великобританії, Франції та Польщі. Його партнерами по сцені були відомі тогочасні зірки опери.
Ще один талановитий уродженець Лебединщини, великий патріот свого народу та справжня зірка міжнародної оперної та вітчизняної сцени – Борис Гмиря. Його неодноразово хотіли переманити у «Ла Скала», «Метрополітен-Опера» та «Гранд-Опера». Йому довелося пройти немало випробувань долі на міцність – талановитого тенора цькували, йому заздрили, не давали самовиражатися, докоряли та навіть намагалися не випускати за кордон, а колеги неприкрыто писали на конкурента доноси.
Проте Борис Романович завжди залишався людиною та професіоналом з великої літери. Як стверджували сучасники, оплески після виступів Гмирі припинялись лише тоді, коли у залі вимикалось світло.
