Ірина Гаршина – неординарна сумська мисткиня, яка творить у художньому стилі «ненаївний наїв» або «новий наїв». Здається, немає культурної сфери, де ця талановита особистість не випробувала свої сили. Далі на sumchanka.info.
Сумська індивідуалістка
Ірина народилася у 1962 році в Сумах. Її батьки – представники творчої інтелігенції. Батько – музикант, а мати – художниця. Ірина пішла по стопах родичів і теж обрала культурну сферу.
Вона закінчила Сумське музичне училище ім. Бортнянського та здобула спеціальність «викладач сольфеджіо і музичної літератури». Також вона навчалася у Сумській художній студії Данченко. Свою першу картину Гаршина написала у 2005 році.
Не дивлячись на профільну освіту, техники батіку та акварелі Ірина опанувала самотужки.
Мисткиня працює в різноманітних техніках – її творчість різножанрова. Це і графіка, і батік, і живопис на склі, створює шиті панно, робить ляльки у стилі “текстиль”, займається художньою фотографією, а також в її творчому доробку є роботи олією.
Ірина має досвід роботи в театрі, правда, як художник по костюмам. Вона оформила 4 вистави як у рідних Сумах, так у інших містах: «Будинок божевільних» Скарпетта, «Снігова королева» Шварца, мюзикл «Малюк» у Сумському театрі драми та музкомедії ім. Щепкіна та постановку «Снігова королева» у Чернігівському драмтеатрі ім. Шевченка.
Художниця розробила 4 колекції сценічних костюмів для столичного «Арт-класик-балету», а також створила ексклюзивні текстильні ляльки для вистави за творами Хармса та навіть виступила сценаристом постановки.
Гаршина – лауреат в номінації «Крізь терни до зірок» арт-медіа проекту «Культурний острів-2019».
«Заборонена» творчість та «ненаївний наїв»
Гаршина – яскрава представниця так званого «наївного мистецтва». До речі, серед відомих послідовників цього напрямку – Казимир Малєвіч, творча доля якого тісно пов’язана з Сумщиною.
Роботи художниці відрізняються з-поміж картин інших митців оригінальним художнім виконанням та утворюють власний «творчий космос». Зазвичай художниця малює картини у змішаній акварельно-графічній техніці.
Картини Ірини – це завжди вибухові кольори, насичені яскраві сюжети, гротеск та сарказм, незакомплексованість погляду, що лише підкреслюють індивідуальність та впізнаваний почерк автора.
Герої її сюжетів дещо карикатурні, але чарівні, а сам картина та й виставки мають оригінальні назви. Судіть самі: виставки «Да допоможе нам Фройд!», «Кареніна не згодна», «Корисні та шкідливі звички», «Кохай мене, як я тебе», та інші. Чого варті цикли «Богема», «Порядні люди», «Мій 37-й», «Подорож у сімейне життя».
Свавільна та схильна до експериментів, мисткиня, як представниця альтернативного мистецтва, вона навіть зараз, у час свободи самовираження, потрапила під заборону. Так, у 2016 році її виставки заборонили.
Така доля спіткала «Рожево-блакитний період» Гаршиної у виставковому залі «Філантропа», розташованому в атріумі наукової бібліотеки Української академії банківської справи Нацбанку України у Сумах (УАБС). Роботи художниці тоді розцінили як справжній виклик для суспільства, адже вони були сміливими та відвертими.
Якось Ірині довелося навіть влаштувати виставку на сходах сумської галереї, і таким чином організувати акцію протесту після того, як їй не дозволили виставити роботи у залі.
За плечима мисткині багато виставок в Україні, зокрема в Сумах та Києві, а також далеко за коронами Батьківщини – Словенії, Німеччині, Франції, Югославії. Багато робіт Гаршиної потрапили до приватних колекціонерів та «переїхали» навіть за океан.
