Війна в Україні змушує пристосовуватися до нових життєвих обставин і розв’язувати нові, та часто не прості, питання. Одним із таких є питання повернення додому тих, хто був вимушений покинути свою домівку через окупацію або військові дії.
Деякі люди, які змушені були виїхати зі свого рідного міста чи села, можуть відчувати провину через те, що пропустили щось важливе в житті своєї країни. Це може бути відчуття провини перед містом, будинком, садом. За словами психолога із м. Суми Дар’ї Данилової, у людей, які вже довгий час живуть в інших країнах, можуть з’явитися проблеми зі сном або харчуванням через таке відчуття провини. Для людей тоді виклики повсякденного життя втрачають актуальність. Такі переживання суто особисті й не для всіх однакові. Більше на sumchanka.info.
Повертатися у невідомість
Повертаючись додому з евакуації, люди фактично повертаються у невідомість. Тому не всі ризикують знову зриватися з місця.
Приймаючи рішення про повернення додому, сумський психолог Дар’я Данилова радить обдумати наступні питання: чи є ресурси для того, щоб жити в евакуації та наскільки безпечно буде вдома, яким шляхом можна повернутися і де саме жити; не слід також забувати про фізичні потреби (наявність продуктів, води) та фінансові ресурси
Саме на відповіді на ці питання потрібно спиратися під час роздумів про те, чи варто повертатися додому.
Рішення про повернення додому цілком доречно обговорити з рідними та близькими. Психологи також радять не ставити собі термінів повернення з евакуації, краще у цьому випадку вживати поняття «орієнтовно» чи «приблизно». Слід пам’ятати, що ситуація може змінитися в будь-який момент, і бути до цього готовими.
Якщо рішення повернутися вже прийняте, розпочинати потрібно з пристосування до повсякденного життя. Це нелегко для людей, що довго не були вдома. І дуже важко, якщо населений пункт важко впізнати після бойових дій.
Дім – рідний та чужий
Повернувшись до рідного дому, важливо поступово вносити у своє життя буденність. Відновлювати старі та будувати нові соціальні зв’язки. І, якщо перші дні нікуди не хочеться виходити – це цілком нормально.
Природним є бажання вимити все до блиску, особливо в тих випадках, коли в домі були окупанти. Психолог наводить приклади, коли у таких випадках люди вперше в житті замовляли послуги клінінгових компаній.
Перший час може з’явитися відчуття, що це чужий дім і чуже місто. Варто дозволити собі звикнути до свого власного дому та міста, що змінилися за час вашої відсутності, та заново познайомитися з ним.
Загальної рекомендації щодо того, чи варто дивитися на руйнування не має. Все залежить від бажання побачити й можливості сприяти це адекватно. Психологи стверджують, що після того, як людина побачить зруйновані будинки, їй буде простіше прийняти те, що багато що виглядає не так, як раніше.
Повертаючись додому, слід зважити на те, що будинок змінився. Не слід у цьому випадку знецінювати свої відчуття та прихильність до будинку. Разом із цим потрібно оцінити, чи безпечний будинок, чи придатний для подальшого життя. Потім слід обов’язково зафіксувати факт руйнування будинку юридично.
У випадку, якщо будинок не придатний для життя, потрібно забрати те, що є цінним, і облаштовуватися на новому місці. Психолог радить не забувати про те, що ви здатні створити дім на новому місці, умови якого більш безпечні.
Якщо будинок цілком безпечний, перше, що радять психологи, потрібно облаштувати місце для відпочинку. Це може бути невеликою кімнатою, де буде затишно і спокійно. Якщо є можливість, доречно буде посадити рослини, потурбуватися про тварин. На думку психологів, у такий спосіб психіка розвантажується.