Багато хто з жінок переживав, а можливо й не один раз, такий стан, коли вас огортає всепоглинальне й неконтрольоване відчуття страху, жаху. Паралельно починаються запаморочення, задишка, прискорюється серцебиття. Загальний стан такий, що ви не бажаючи того, навіть можете подумати, що ви помираєте. Це симптоми панічної атаки. Як розповіла нам сумська кризова психологія гарячої лінії Міжнародної організації з міграції Марія Литвиненко, таке відчуття може вас поглинути тоді, коли реальної небезпеки ніякої немає. Про те, що таке панічна атака та як боротися з її проявами та наслідками читайте на sumchanka.info.

Що таке панічна атака

Як говорить пані Марія, причини такої реакції можуть бути найрізноманітніші. Хтось боїться літати, а йому довелося, хтось боїться замкнутого простору, а він застряг у ліфті тощо. До того ж постійний стрес, тривога, неприємності в сім’ї чи на роботі. Або ж смерть близької людини, страх через зневагу або жорстоке поводження, насильство. Усі ці причини можуть викликати у жінок панічну атаку, та й не лише у жінок, а й у чоловіків та дітей. 

Марія Литвиненко стикалася з випадками, коли від постійних стресів, професійного вигорання у людини траплялася панічна атака, коли вона сідала в маршрутку й просто їхала на роботу. 

Виходячи зі свого досвіду роботи, пані Марія, говорить, що за віком панічні напади трапляються частіше у людей, коли їм від 20 до 40 років. Після цього рубежу, панічних атак трапляється менше, і все переходить у психосоматику. Якщо у вас трапився такий напад, особливо тоді, коли вам абсолютно нічого не загрожує, то це перший сигнал для того, щоб звернутися до психолога. 

Практика робочого стану

Щоб позбутися нападу Марія Литвиненко пропонує застосовувати дуже просту, але дієву практику. Виконувати її можна будь-де, вдома, на вулиці, в громадському транспорті тощо. Ця практика має три шари: робота з тілом, з емоціями, з думками. Вона займає буквально п’ять хвилин. Ця техніка дає максимальний захист і повертає у реальність.

Перше, що треба зробити, це рівно сісти. Потім уявити, що ви на когось, або на щось дуже злитесь. Згадайте якусь ситуацію, яка викликала у вас злість. Річ у тім, що коли людина злиться, то вона зазвичай хоче стиснути всі м’язи у кулак, це й треба зробити. Але перед тим, глибоко вдихнути й не дихати приблизно хвилину. Не забувайте якнайсильніше напружувати усі свої м’язи: тіло, ноги, руки, попу й навіть м’язи обличчя. Після цього, робите різкий видих і різке “скидання”, розслабляючись після напруження. Так треба зробити три рази. 

Коли після напруження тіло розслабляється, то кров приливає у м’язи й ви маєте відчути тепло у всьому тілі. Тобто, тіло стабілізовано. 

Далі працюємо з емоціями. Для цього, Марія Литвиненко, пропонує згадати якесь місце де вам дуже сподобалося, наприклад, море, озеро чи ліс. Уявіть, як ви сидите біля моря. Потім зробіть глибокий вдих, а видихаючи випустіть у море, всі емоції які накопичились у вас за день. Роздратування, злість, невдоволення, втому, все випускаєте в воду. Ідеальний результат цієї техніки, якщо у вас сталося емоційне заспокоєння, або навіть спустошення. 

І остання техніка пов’язана з думками. Річ у тім, що за день мозок отримуємо дуже багато інформації й переварити її всю він не в змозі. Це означає, що одна й та ж  інформація ходить по колу, що ми підтягуємо до цієї інформації всі інші наші думки. Щоб вивільнити мозок, треба знайти в просторі будь-яку точку й зафіксувати на ній свій погляд. Уявіть, що ваші очі це олівець і почніть ним малювати цифри. Спочатку малюєте трійку, три рази, потім двійку, теж три рази й одиницю. Суть техніки: відвернути свої думки за допомогою такого малювання. При цьому треба глибоко дихати. 

Марія Литвиненко, спираючись на свій досвід роботи з клієнтами, говорить, що після виконання таких технік, вони швидко заспокоюються й позбавляються панічної атаки. А вже після цього, можна починати працювати над з’ясуванням того, що викликало цей напад. 

Ескалована панічна атака

Якщо панічна атака ескалована, тобто супроводжується сльозами, нервовим зривом, людину трясе й вона не в змозі виконати ці техніки, то потрібна допомога сторонніх. Спершу треба дати зрозуміти, що з людиною є хтось поряд. Для цього тримайте її в зоровому контакті. Далі перемикаєте її увагу. Та питання, психологиня, рекомендує задавати такі, які б перенесли людину хоч в іншу, але реальність. Наприклад, скільки учнів було в її класі, що їла вчора тощо. А потім, обов’язково дихальні практики.