Ім’я письменниці Зої Когут майже не відоме сучасному українському читачеві. Її перші твори побачили світ у часописах української діаспори далеко за межами рідної землі. Лише наприкінці XX сторіччя збірка її творів була вперше видана в Полтаві. Більше на sumchanka.info.
Дитинство та юність
Зоя Когут (у дівоцтві – Ніконенко) народилася 21 травня 1925 року в українському місті Суми. Її батько був адвокатом. Тяжкі часи сталінських репресій позначилися на долі поетеси. У 1930 році батька заарештували та заслали до Сибіру. Маленька Зоя разом із матір’ю поїхали слідом за батьком і жили поблизу тих таборів, куди перевозили батька.
Так минали дитячі роки Зої. У різних місцях – спочатку в Сибіру, потім – у Казахстані, дівчинка здобувала середню освіту.
Лише у 1939 році родині пощастило повернутися до Сум, але не надовго. Після початку Другої світової війни Зоя Когут переїхала в Німеччину, де почала навчання на філософському факультеті Фрайбурзького університету. В студентські роки Зоя зустріла Льогина Когута. Юнак навчався на медичному факультеті. Невдовзі молоді люди одружилися.
У 1949 році Зоя з чоловіком переїхали до Австралії й оселилися у м. Мельбурн. Зоя та Льогин мали цікаву роботу, придбали власний будиночок, але у ньому не було затишно. Зою пригнічувало середовище незнайомої країни, вона не відчувала його своїм. Втіхою для неї стало віршоване слово.
З особливим захопленням Зоя читає поезію Ліни Костенко, Миколи Вінграновського, Василя Стуса, Дмитра Павличка. Надихаючись творами відомих майстрів слова, Зоя починає займатися літературною та творчою діяльністю. І знову пише вірші, як у Сумах, в дитячі роки.
Творчі здобутки
Протягом 14 років Зоя Когут була складачем та диктором програм українською мовою, що транслювалися у Мельбурні. Довгі роки була на посаді секретаря Літературно-Мистецького Клубу імені Василя Симоненка.
У 1960 році почала друкувати З. Когут власні твори. Першими вийшли збірки її сатиричних та ліричних поезій. У 1969 році у Мельбурні побачила світ збірка віршованих і прозових творів Зої Когут «Культурні Арабески», у Нью-Йорку – «Кучерявий Дим». Твори Зої Когут швидко набирали популярності по всьому світу, запам’ятовувалися, ставали відомими. В 1992 році вийшла збірка творів З. Когут «Культурні Арабески» у Полтаві.
Твори Зої Когут часто друкувалися в альманахах та журналах. Серед них альманах «Новий обрій», що входив у Мельбурні, журнал «Лис Микита» із Детройта, видання з Риму «Дзвони», а також часопис «Вільна Думка» із Сіднею.
Зоя Когут двічі була у Сполучених Штатах Америки, де виступала зі своїми творами публічно. Три рази була в Англії й чимало мандрувала по країнах Європи.
На запрошення Патріарха Йосифа Святого Зоя Когут три рази приїздила до Риму, де виступала із власними поезіями.
У 1992 Зоя Когут відвідала Україну та приїздила у рідні Суми. Перебуваючи на рідній землі, читала свої твори у Львові, Бориславі, Києві та Полтаві.
У 1996 році З. Когут є членом Спілки Письменників України.
30 квітня 1997 року Зої Когут не стало. Поховали письменницю у Мельбурні, на цвинтарі Фавкнер.
Зоя Когут відома передусім, як автор сатиричних творів. На думку відомого критика Сафонова Левицького, у своїх творах поетеса сміється не тільки з інших людей, але й самої себе. У творах вона не відмежовує себе від тих, кого б’є її сатиричне слово.
Не дивлячись на те, що твори З. Когут сатиричні, вони створені з любов’ю до людей та до своєї землі. Вона хоче бачити своїх героїв найкращими, але водночас помічає всі помилки, і, замість того, щоб плакати, вона гірко сміється над ними. Вміння сміятися над собою – ознака мудрої та зрілої людини. Не кожний здатен сміятися із себе. У Зої Когут це вміння збереглося від славетних пращурів козацького роду.